Вишиванка як код нації

Українці завжди вирізнялися серед інших народів Європи. Наш національний одяг, подібно до мови, культури й традицій – це один із основних видів ідентифікації себе серед загалу чужинців, як на Батьківщині, так і за кордоном.

У часи гібридної війни проти українців важливо розуміти, що коли ми одягаємо вишиванку, то вбираємося не у звичайну сорочку, а в одяг сили. Його споконвічно носили наші предки — від трипільців і русичів до упівців і дисидентів-шістдесятників.

Вишиванка, на відміну від косоворотки московитів, є справжнім витвором національної уяви багатьох поколінь українців. Вона — оберіг, який передавали з покоління у покоління та про який навіть складали вірші:

Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.

Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.

(Дмитро Павличко, “Два кольори”)

Ймовірно тому у вишиванці закладені цінності. Вона містить певний ментальний, навіть і генетичний код, який відрізняє нашу націю від решти європейців.

Сьогодні Україна святкує День вишиванки, свято, коли всі з нас єднаються у піднесеному настрої через приналежність до тисячолітньої історії українства! Бажаємо, щоб українська вишиванка щодня охороняла всіх вас, шановні співвітчизники!

Данило Катраник

Схожі повідомлення